На початку вересня серія нез’ясованих дитячих смертей у невеликому містечку в індійському штаті Мадхья-Прадеш спричинила паніку серед місцевих медичних працівників.
Щонайменше 11 дітей віком від одного до шести років померли протягом кількох днів після прийому звичайного сиропу від кашлю. Чиновники перевірили все – від питної води до комарів – перш ніж виявили справжню причину смерті: у дітей відмовили нирки, пише ВВС.
Через кілька тижнів державна лабораторія в південному місті Ченнаї підтвердила найгірше. Сироп містив 48,6% діетиленгліколю, токсичного промислового розчинника, який не має бути присутнім у ліках. Після його вживання часто виникає ниркова недостатність.
Справа не обмежилася штатом Мадхья-Прадеш. У сусідньому штаті Раджастхан смерть двох маленьких дітей, ймовірно після вживання сиропу від кашлю “Декстрометорфан”, небезпечного для немовлят, спричинила обурення та змусила владу розпочати розслідування.
В Індії це викликало гнітюче відчуття дежавю.
Протягом багатьох років діетиленгліколь у індійських сиропах від кашлю забрав десятки молодих життів. У 2023 році індійські сиропи, що містили діетиленгліколь, стали причиною смерті 70 дітей у Гамбії та 18 дітей в Узбекистані.
У період із грудня 2019 року по січень 2020 року в штаті Джамму і Кашмір щонайменше 12 дітей віком до п’яти років померли, ймовірно внаслідок прийому сиропу від кашлю, при цьому активісти вважають, що кількість жертв могла бути ще вищою.
У минулому також мали місце випадки зловживання сиропами, що містять кодеїн, слабкий опіоїд, який у високих дозах може викликати ейфорію та залежність і не рекомендується для прийому маленькими дітьми.
Кожного разу, коли регуляторні органи обіцяють реформи, токсичні сиропи з’являються знову – що свідчить про фрагментованість ринку ліків і, як стверджують критики, про слабку систему регулювання, яка з трудом справляється з контролем сотень недорогих, часто несертифікованих сиропів, що виробляються дрібними фірмами та продаються без рецепта.
Через кілька днів після останніх смертей серед дітей Міністерство охорони здоров’я Індії закликало до “раціонального” застосування ліків, фактично попередивши лікарів про необхідність проявляти більшу обережність при їхньому призначенні маленьким дітям, а також відібрало зразки сиропу, призупинило його продаж і розпорядилося провести розслідування.
Критики вважають, що проблема значно глибша, ніж просто надмірне призначення ліків. Кожна нова трагедія оголює провали індійської системи нагляду за обігом лікарських засобів – лабіринту слабкого правозастосування та регулювання.
За даними Market Research Future, індійський ринок сиропів від кашлю, як очікують, зросте з 262,5 млн доларів у 2024 році до 743 млн доларів до 2035 року, збільшуючись у середньому на 9,9% на рік.
Але нічого з цього не сталося б, якби Індія та індійці змогли позбутися своєї одержимості сиропами від кашлю. Протягом десятиліть лікарі їх призначали, а пацієнти приймали, хоча більшість цих засобів не особливо допомагають, зате можуть завдати серйозної шкоди.
Ці солодкі сиропи, що продають як засіб для швидкого полегшення болю в горлі та затяжного кашлю, містять цукор, барвники та ароматизатори у поєднанні з коктейлем антигістамінних, протинабрякових та відхаркувальних засобів.
Теоретично кожен інгредієнт виконує свою роль: один сушить виділення, інший розріджує мокротиння, третій притуплює кашльовий рефлекс. На практиці докази їх ефективності не переконливі – у більшості випадків кашель минає сам по собі за кілька днів.
Кашель може бути результатом інфекції або алергічної реакції. Сиропи від кашлю загалом поділяються на два типи – седативні, які допомагають дитині розслабитися, і бронходилататори, які полегшують дихання. Лікарі зазвичай призначають один із них.
За словами доктора Раджарама Д. Кхаре, педіатра з Мумбаї, хронічний кашель у дітей у містах Індії з дедалі вищим рівнем забруднення повітря найчастіше спричинений не інфекцією, а алергією та подразненням нижніх дихальних шляхів. Алергія виникає, коли імунна система надмірно реагує на такі подразники, як пил та забруднення.
Ці діти часто страждають на застуду або нежить та кашель, який посилюється вночі або рано вранці і повторюється кожні кілька тижнів. За його словами, у великих містах такий повторюваний вологий кашель зазвичай спричиняють пил і смог, й іноді він супроводжується легким бронхоспазмом.
Кхаре зазначає, що такий кашель найкраще лікувати бронходилататорами – препаратами, які розширюють дихальні шляхи, хоча багато лікарів і досі покладаються на сиропи, які забезпечують лише обмежене полегшення.
Більшість випадків дитячого кашлю мають вірусну природу і минають протягом тижня. Лікарі стверджують, що жоден сироп не скорочує тривалість кашлю; у кращому випадку він забезпечує лише короткочасне полегшення, у гіршому – несе ризик звикання, токсичності та передозування.
“Я зазвичай не призначаю сиропи від кашлю при звичайному кашлі та застуді, за винятком рідкісних випадків, коли це необхідно для полегшення стану. Якщо дитина сильно кашляє і не може спати, я можу дати їй дозу слабкого сиропу, щоб полегшити дискомфорт. Головна мета – полегшення стану, а не лікування, особливо коли кашель сухий і є частиною вірусної інфекції”, – каже доктор Кхаре.
Тож чому ж сиропи від кашлю так часто призначають в Індії?
Однією з причин є слабкість системи первинної медичної допомоги в країні, особливо в невеликих містах і сільській місцевості. Оскільки дедалі більше забруднення повітря поглиблює постійний кашель, сиропи все частіше неправильно використовуються при звичайних респіраторних інфекціях.
Проблема стає ще більш гострою в сільській місцевості, де до 75% звернень за первинною медичною допомогою обробляють неформальні постачальники медичних послуг, часто самоучки або сільські лікарі без формальної медичної освіти.
У місцях, де поліклініка розмашована далеко або там бракує персоналу, вони фактично виконують роль лікарів, а сиропи – їх найнадійніший засіб. Педіатр Кафіл Хан, який працював у місті Горакхапур у штаті Уттар-Прадеш, згадує: “Сиропи роздавали повсюди, навіть ті, хто не мав медичної освіти”.
У багатьох із цих міст пацієнти покладаються на будь-кого, хто трохи розуміється на медицині – від неформальних практиків до продавців у магазинах – навіть для лікування звичайного кашлю.
“Багато малозабезпечених пацієнтів звертаються за порадою до місцевих аптекарів, вважаючи, що людина за прилавком – фармацевт; у 10 з 10 випадків у сільській Індії це неправильне припущення”, – каже Дінеш Такур, колишній керівник індійської фармацевтичної компанії, який став експертом у сфері громадського здоров’я.
“Хоча, судячи з деяких даних, ця проблема в основному обмежена малими містами та сільською місцевістю Індії, є свідчення, що це не так. Ми спостерігаємо схожу поведінку й серед жителів великих міст. Єдина відмінність полягає в якості забезпечення ліками в малих містах, а в сільській місцевості Індії ситуація значно гірша, ніж у великих містах”, – зазначає він.
Ще одним чинником, що сприяє цій тенденції, є сумарний тиск з боку стурбованих батьків та прогалини в медичних знаннях.
“Батьки не завжди добре поінформовані і можуть втрачати терпіння. Якщо кашель або застуда у дитини не проходять протягом кількох днів, вони часто звертаються до іншого лікаря, який виписує сироп від кашлю”, – каже доктор Хан.
Поглиблює проблему низький рівень знань серед лікарів. Хан зазначає, що він “бачив, як навіть лікарі-педіатри з докторським ступенем призначають дітям сироп від кашлю “Амброксол””.
“Він призначений для розрідження мокротиння, але діти до двох років не можуть його відкашляти, тому слиз може потрапити в легені, спричиняючи пневмонію – але його все одно призначають”, – каже він.
Індії потрібна чітка політика щодо сиропів від кашлю та загальнонаціональна обізнаність лікарів і батьків, щоб обмежити їх безвідповідальне використання.
Ставки високі: лікар із Мадхья-Прадеш, який призначив сироп, пов’язаний з недавніми випадками дитячої смертності, захищав свою практику і казав: “Я призначаю його вже 15 років”.