І це вже не екзотика. Наприклад, в Миколаєві таких кактусів ціла клумбі біля кафе “Прохолода”, і ростуть-розмножуються вони там вже не один рік. Але Миколаїв – південь, як вийшло, що здичавілі кактуси ростуть і в більш прохолодних регіонах?
Про це пише ВВС.
Під час відпустки військовослужбовець Роман Любека вибрався на прогулянку у ліс під Києвом. Звичні ряди сосен приховували чималу несподіванку: замість грибів чи ягід, серед дерев розкинулися галявини кактусів.
“Клімат біля Києва змінився, і природа очистилась настільки, що скоро жарт з вирощуванням ананасів перестане бути жартом”, – написав чоловік під відео, яким поділився у фейсбуку.
На відео видно й великі густі галявини, й поодинокі молоді пагони, що визирають з трави й піску. Любека додав, що ці кактуси у лісі він бачив ще кілька років тому.
Відео чоловіка зібрало тисячі переглядів і сотні коментарів у соцмережах, однак сенсації, як він каже, все ж не вийшло. Виявилося, що кактуси у дикій природі України вже не екзотика. Коментатори стали ділитися своїми спостереженнями: мовляв, колючі зарості бачили від Криму й Одещини – аж до Сумщини та Чернігівщини.
Це підтверджує й кандидат біологічних наук Олексій Коваленко – за його словами, перші здичавілі кактуси виявили у 1954 році в Криму (хоча вирощували їх там ще з 19 століття), а згодом вони почали зʼявлятися також на Херсонщині, Миколаївщині й зрештою емігрували в центр і на північ України.
Сьогодні ж, як розповідає ботанік, вид Опунція Гуміфуса (лат. Opuntia Humifusa) продовжує ширитися також Донецькою, Київською та Черкаською областями – і саме цей вид зафільмував Роман Любека під Києвом.
Коментатори під його постом поділилися на два табори: поки одні радять “гнати текілу”, інші – бʼють на сполох і закликають викорчовувати “прибульців”. За словами деяких із них, опунція швидко захаращує землю і може витіснити місцеві рослини, а її голки травмують тварин і птахів.
Відповідаючи на ці коментарі, Олексій Коваленко пояснює: текіли з опунції не вийде – її виготовляють з агави, тобто схожого на кактус сукулента. Проте, якщо йдеться про шкоду опунції українській екосистемі, це дійсно так.
“Будь-яке вторгнення рослин-прибульців з інших територій призводить до різних порушень екосистеми: можуть витіснятися якісь місцеві види рослин, може просто збіднюватися кормова база для місцевих видів – як рослин, так і тварин”, – каже ботанік.
Для людини, за словами Коваленка, вторгнення такої рослини, як опунція, може означати втрату місць відпочинку – так сталося, до прикладу, з борщівником. Попри привабливу назву ця рослина може викликати серйозні опіки шкіри та слизової, тому, коли борщівник оселяється вздовж річок і озер, він фактично перерізає людям шлях до води.
“Через опунцію теж пересуватись досить боляче – відповідно, це дійсно може бути небезпечно”, – додає Коваленко.
“Це не акт ненависті до рослин”
На думку Коваленка, навряд чи опунція поширилася в Україні самостійно – у більшості випадків, каже він, кактуси висаджували місцеві жителі. Дехто, припускає ботанік, не хотів викидати рослину, що росла вдома, тому відніс до лісу. Інші, говорить Коваленко, могли таким чином намагатися допомогти довкіллю.
“Колись була популярна концепція збагачення флори чи фауни – люди вважали, що якщо вони щось досадять у лісі, то зроблять тільки краще. Усі ці експерименти в усіх частинах нашої планети завершувались однаково – екологічними катастрофами різного масштабу”, – говорить Коваленко.
Він додає, що деякі рослини-прибульці незначною мірою впливають на екосистему, проте опунція, як показують дослідження, може стати чималою екологічною загрозою. Тому з інвазією цієї рослини необхідно боротися вже на ранніх стадіях – до того, як процес стане невідворотним.
“Тут, звісно, може втрутитися моральна дилема, оскільки ми знищуємо живий організм. Але це не якийсь акт ненависті до рослини – ми просто виправляємо помилку, яку допустили інші люди. Я сам люблю кожну рослину на цій планеті, абсолютно кожну – яка б не була колюча чи отруйна. Але у даному випадку треба дбати про здоров’я оселища, екосистеми і виправляти помилки”, – говорить біолог і додає: якщо цю помилку не виправити зараз, то в майбутньому масштаб проблеми може лише зрости.
Тих, хто хоче боротися з рослинами-чужинцями, Коваленко застерігає: для цього треба мати спеціальне екіпірування та певні навички роботи з опунцією, щоб не травмувати себе.
Біолог радить звертатися по допомогу до відповідних служб: боротьбою з інвазійними видами можуть займатися зокрема лісництва, або ж комунальні служби, відповідальні за благоустрій міст і селищ.
Кактуси в українській кухні
Хоча опунції не згодяться для виготовлення текіли, їх усе ж можна подати на стіл – плоди цих кактусів їстівні, як і їхні пласкі пагони, розповідає Коваленко. Їх можна їсти як сирими, додаючи в салати чи смузі, так і готувати з них варення, соуси та навіть “стейки”.
“У нас в магазинах іноді продають плоди іншого виду опунцій – фікус-індіка. Його іноді маркують просто як плід кактуса”, – говорить ботанік.
І хоча поки що на українській кухні опунція залишається радше екзотикою, глобальне потепління, яке сприяло її поширенню в Україні, може це змінити.
Зростання середньорічних температур і аномально теплі зими можуть відкрити шлях і для інших незвичних рослин, які наразі здаються непридатними для українських городів.
Утім навряд це будуть ананаси чи банани, додає Коваленко – на них треба буде чекати не одну тисячу років.
“Звісно, тут мова не йде про тропічні рослини – швидше за все, не ананаси і пальми стануть інвазійними, але перелік можливих таких прибульців з інших регіонів насправді великий – оскільки на нашій планеті понад 300 тисяч видів рослин, і ми не знаємо, як вони будуть поводити себе, якщо раптом потраплять на нашу територію”, – говорить Коваленко.